про риму

n ч. ім'я

Річ (зменш. від Richard)

* * *

1) багатий

2) коштовний, дорогий, розкішний; дорогоцінний

3) (in, with) багатий ( на що-небудь), багатий ( чим-небудь); (in) щедро обдарований; широкий

4) гладкий, родючий, жирний; багатий

5) багатий, щедрий (нaпp., про трапезу, урожай)

6) поживний; жирний; здобний; соковитий

7) дуже гарний, чудовий (нaпp., про пейзаж)

8) цінний (нaпp., про пропозицію)

9) невичерпний, глибокий

10) вишуканий

11) пряний, сильний ( про запах)

12) густий, інтенсивний, яскравий ( про колір)

13) ( про звук) низький, глибокий, потужний; м'який

14) повний, точний ( про риму)

15) захоплюючий; забавний; смішний

1) багатий

2) коштовний, дорогий, розкішний; дорогоцінний

3) (in, with) багатий ( на що-небудь), багатий ( чим-небудь); (in) щедро обдарований; широкий

4) гладкий, родючий, жирний; багатий

5) багатий, щедрий (нaпp., про трапезу, урожай)

6) поживний; жирний; здобний; соковитий

7) дуже гарний, чудовий (нaпp., про пейзаж)

8) цінний (нaпp., про пропозицію)

9) невичерпний, глибокий

10) вишуканий

11) пряний, сильний ( про запах)

12) густий, інтенсивний, яскравий ( про колір)

13) ( про звук) низький, глибокий, потужний; м'який

14) повний, точний ( про риму)

15) захоплюючий; забавний; смішний

1. n

1) грам. чоловічий рід; слово чоловічого роду

2) чоловік; хлопчик; особа чоловічої статі

2. adj

1) чоловічий

2) грам. чоловічого роду

3) мужній, сильний; енергійний

4) чоловікоподібний (про жінку)

* * *

1) гpaм. чоловічий рід; слово чоловічого роду

2) особа чоловічої статі; чоловік; хлопчик

3) = mail

1) чоловічий

2) гpaм. чоловічого роду; пoeт. чоловічий ( про риму)

3) мужній; сильний, енергійний

4) чоловікоподібний ( про жінку)

1) гpaм. чоловічий рід; слово чоловічого роду

2) особа чоловічої статі; чоловік; хлопчик

3) = mail

1) чоловічий

2) гpaм. чоловічого роду; пoeт. чоловічий ( про риму)

3) мужній; сильний, енергійний

4) чоловікоподібний ( про жінку)

Сенека, Луцій Анней (бл. І ст. до н. е./ І ст. н. е., Кордуба (Кордова) - 65 н. е.) - римський філософ, письменник і державний діяч, представник пізнього стоїцизму. Спочатку навчався риторському фахові, пізніше - філософії, де виявився послідовником римського стоїка Посидонія. Був вихователем римського імператора Нерона, за владарювання якого обіймав високі державні посади. Проповідуючи аскезу і бідність, домагався водночас, використовуючи своє положення при дворі, подарунків грошима, палацами, маєтками тощо. Звинувачений в участі у змові й державній зраді, був змушений покінчити життя самогубством. Світогляд С. досить суперечливий, заснований на ідеях раннього стоїцизму, він увібрав у себе вплив інших традицій: кінічної, платонівської, епікурейської. Крім того, положення, які С. обстоював у царині філософської теорії моралі, далеко не завжди були практичними регулятивами його власних дій і поведінки. Центральним смисловим вузлом філософського вчення С. є моралістика; саме етика, а не логіка чи фізика, посідає у нього чільне місце серед трьох означених основних складових стоїчної філософії. Мудреця, що у своїй практичній життєдіяльності послідовно керується моральними імперативами, він розглядає не стільки як рідкісний випадок, скільки як своєрідний етичний ідеал, який може бути досягнено лише асимптотично. Звідси твердження про невичерпність і нескінченність морального вдосконалення. Завдяки С. вплив ідей стоїцизму на подальше не тільки духовне, а й політичне та загалом культурне життя пізнього Риму, а потому й на християнство був досить тривалим і відчутним.

[br]

Осн. тв.: "Моральні листи до Луцилія"; "Про добродіяння"; "Про милосердя"; "Дослідження про природу"; "Про щасливе життя"; "Про провидіння"; "Про душевний спокій"; "Про дозвілля"; "Про подяку"; "Трагедії".

нрч. невідчепно, невідв'язно, невідклично, невідзивно, настирливо, настирно. [Хоч сам мовчить, але своїм тоном невідчепно пригадує читачеві про своє авторське «я» (Крим.). Гадка почала неодв'язно муляти хлопчака (Крим.). Риму замість асонансу родить невідклично (Кулик)].

* * *

ПОПУЛІЗМ ( від лат. populus - народ) - доктрина політичної дії, стиль політичної поведінки, що орієнтуються на безпосереднє спілкування з населенням, його інспірацію і мобілізацію. Етимологія слова "П." сягає часів Стародавнього Риму, коли у II - 1 ст. до н. е. на політичній арені виник рух т. зв. "популярів", що представляли інтереси численного плебсу. Лідери цього руху і репрезентували первинні форми П. Згодом назву П. почали пов'язувати з рухом широких верств амер. фермерів за аграрні реформи у Сполучених Штатах (90-ті рр. XIX ст.). На теренах Російської імперії подібний рух, що розпочався у друг. пол. XIX ст., називався народництвом. Обидва рухи певною мірою надихалися ідеалізованими уявленнями про минуле (аграрний романтизм); крім того, їх поєднувало прагнення політичних лідерів безпосередньо вплинути на народ (в Росії т. зв. "ходіння в народ") з метою збільшити свій вплив та здійснити відповідний тиск на державні структури. У більш загальному вигляді П. - відкрита політична апеляція до народу (зокрема "електорату"), до вподобань і мрій останнього, із кон'юнктурними закидами, спрямованими проти існуючих інституцій влади, улещуванням "пересічного громадянина" тощо. Поява і вкорінення П. у політичній практиці є уособленням і проявом масовізації політики, прикладом створення і використання ефективних стратегій політичного навіювання і маніпуляції. Найбільш сприятливі умови для виникнення і поширення П. створюються у кризових суспільствах, коли внаслідок руйнації традиційних структур значна кількість народу опиняється в стані зубожіння і намагається знайти прості і зрозумілі дороговкази у нових умовах життя. Арсенал П. (у негативному розумінні останнього) складається з демагогічних прийомів "демократії вулиці", мітингової риторики "простих гасел", спекулювання на примітивізмі і чутливості масової аудиторії, зловживання побутовою ксенофобією (як і всіма іншими фобіями "маленької людини") та ін. Разом із тим, П. відображає стихійний протест проти нехтування владною верхівкою потреб і проблем простих людей, протест проти бідності, злиднів і безробіття. Як певна ідеологічна форма колективізму П. не тільки протистоїть "атомізаторському індивідуалізму", а й обстоює визнання народу як головного чинника політики, а становище простого люду вважає головним критерієм позитивного змісту впроваджуваних реформ. У сучасному споживацькому суспільстві П. перестає існувати тільки в царині політики, здійснюючи експансію в усі інші сфери суспільного буття (П. релігійних проповідників, П. реклами, П. освітянський тощо), що призводить до спотворення останніх та спричиняє явища культурної деградації. Антитезами по відношенню до П. виступають відвертість (вміння говорити народу правду незалежно від існуючої кон'юнктури), реалізм (на противагу проголошуваних П. утопічних цілей) і елітарність (плекання недосяжних для "пересічної людини" цінностей).